Я не могу оторвать глаз от тебя... не могу оторвать глаз о тебя..
Песня живодера.. А если без сарказма - люблю Гребенщикова.

Круто!
Приятно увидеть старого (правда уже отдаленного) друга по телеку!
Уииии!))))

Чим траплялась вам колись в житті казка? Справжнісінький рай загорнутий у надзвичайні музичні ілюзії? Увага! Ви маєте можливість відчути це на собі, завітавши на концерт чарівного гурта "Dark Patrick”. Кияни та гості столиці не пропустіть це дійство! Це саме той гурт і та музика, якою нам варто пишатись! Справжнє мистецтво, що віднайшли і майстерно представили "Dark Patrick”!
Офіційний сайт: http://www.darkpatrick.com/

Наче цілу вічність тут не була. Запилень полички минулого виринули так миттєво і зненацька, як купа дрібного бруду перед Новим Роком, який треба розмести, винести, викинути, і ще багато чого іншого з ним зробити.
Проте я не буду нічого прибирати, бо нарешті минуле стає минулим. Але єдине, що є завжди характерним для мене, це те, що характер відходження минулого у минуле – фатальний, прогресуючо-божевільний, підшкірнопалаючий. Все вибухає, рветься, горить, палають звички, та тріщать по швах «тісні» зв’язки.
Все не так. Проте – ні. Я вже не та. І не треба звертатись до мене старими іменами, і йти до мене із старими уявленнями про те, хто я. Бо, вибачаюсь за банальний пафос, та це воліє написати підліткове моє «я», ви не знаєте хто я.
Не треба апелювати до моїх слабкостей, бо тепер вони зникли, а нові ви, на щастя, ще не знайшли.
Не треба тикати в мене позаочі. Не треба. Бо не дивуйтесь, коли, ні не я, а інша близька людина створить вам умови для болючих перевтілень. Ви зрозумієте мене. Обов’язково. І, на перший погляд безглузде поєднання слів, стане для вас досвідом. Неоціненним. Бажаним. Хоча я утрую. Не звертайте уваги. Мене накриває хвилею, ні-ні, не цією, яка прийшла вам на думку, а іншою – коли слова-слівечки без свідомо виринають із думок, і вже не ти керуєш текстом, мовою, ідеями – вони беруть тебе в свій творчий полон.

А взагалі я зайнята курсовою. І треба швидше, бо на кону 100п’ятсот книжок з негаданої-нежданої СУЧ-УКР-ЛІТ

Приємного вечора, дівчатка, хлоп’ятка і зайчатка.

Два солнца стынут,- о Господи, пощади!-
Одно - на небе, другое - в моей груди.

Как эти солнца,- прощу ли себе сама?-
Как эти солнца сводили меня с ума!

И оба стынут - не больно от их лучей!
И то остынет первым, что горячей.
=====================================
Разве такое совпадение возможно?
Ощущение словно, читая его, время прорезало светом из прошлого.
Все заполнили слова, как печати.
Разве такое бывает?

АННЕ АХМАТОВОЙ
Узкий, нерусский стан -
Над фолиантами.
Шаль из турецких стран
Пала, как мантия.

Вас передашь одной
Ломаной черной линией.
Холод - в весельи, зной -
В Вашем унынии.

Вся Ваша жизнь - озноб,
И завершится - чем она?
Облачный - темен - лоб
Юного демона.

Каждого из земных
Вам заиграть - безделица!
И безоружный стих
В сердце нам целится.

В утренний сонный час,
- Кажется, четверть пятого, -
Я полюбила Вас,
Анна Ахматова.

я здесь. 
рядом. максимально рядом.
невежество. тотальное невежество и глупость заставляют снова и внова попадаться на крючек все к тому же рыбаку, все на ту же наживку.
и так всегда.
без исключений.
=================
осень.
любимое время года. кагда-то.
в те дни, когда не было Солнца.
а теперь?
теперь пусто.
ищу чем заполнить пустоту.